Використання елементів ОРФ – педагогіки у дошкільному навчальному закладі


23.11.2018 18:42


«Добрива збагачують землю, дозволяють зернам прорости і так само музика будить в дитині сили і здібності, які інакше ніколи б не розцвіли» – Карл Орф.

 

Карл Орф (нім. Carl Orff, повне імʼя Карл Генріх Марія, Karl Heinrich Maria; 10 липня 189529 березня 1982) – німецький композитор, музикознавець, педагог, член Баварської академії мистецтв. Народився в Мюнхені 1895 1982. У 1912 1914 роках навчався у Мюнхенській музичній академії.  У 1916 працював капельмейстером в Мюнхенському камерному театрі.

Капельме́йстер (нім. Kapellmeister) посада, відповідальна за репертуар, підбір музик, і аранжування та написання нових творів для хору чи оркестру. До XVI століття переважно йшлося про церковну музику (фр. la chapelle нім. Die Kapelle «каплиця»).

У 1917 під час Першої світової війни відправився на добровільну службу в армію в Перший Баварський Польовий Артилерійський полк. У 1918 році його запросили на посаду капельмейстера в Національний Театр в Мангаймі під керівництвом Вільгельма Фуртвенглера, а потім він став працювати в театрі Великого Герцогства Дармштадтського.

У 1923 році він познайомився з Доротеєю Гюнтер і в 1924 спільно з нею створив школу гімнастики, музики і танцю («Гюнтершуле», «Günther-Schule») в Мюнхені.

            У 1924 році Доротея Гюнтер заснувала школу гімнастики, музики і танцю для молодих дівчат («Гюнтершуле») і запросила Орфа в якості головного викладача. Орф знайшов ідеальну експериментальний майданчик для нових ідей. Він почав працювати над новими способами ритмічного виховання і взаємопроникнення музики і руху.

З 1925 року і до кінця свого життя Орф був головою відділення в цій школі, де працював з музикантами-початківцями. Маючи постійний контакт з дітьми, він розробив свою теорію музичної освіти.

В 1950-54 Орф видав 5-томне зібрання «Музика для дітей» («Schulwerk»), що стало основою музично-педагогічної системи Орфа, яка отримала світове визнання і поширення

Педагогічні принципи К.Орфа втілені в методичному посібнику «Schulwerk» («wirken» діяти, «schulen» навчати, тобто «навчати в дії»). Це п`ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації, ритмічних вправ та театралізованих сценок. У посібнику також даються рекомендації щодо залучення дітей до музики, до активної творчої діяльності.

Створюючи Шульверк, Орф задумував винайти «ГРУ В МУЗИКУ»  музичну гру імпровізацію, яка змогла би підготувати дітей до подальшого музичного розвитку та дати поштовх  творчому мисленню на роки вперед.

Власна дитяча творчість одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К.Орфа, яка створює атмосферу радості, формує особистість, стимулює розвиток творчих здібностей. З нею нерозривно пов`язана й інша       ідея – закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміються музично-ритмічні відчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній творити.

Композитор увів термін «елементарне музикування», тобто процес, який складається з декількох елементів: співи, імпровізація, рухи та ігри на інструментах. Елементарне – не примітивне, а усім доступне.

Карл Орф розробив дитячі пісні, п’єси та вправи, які можна легко змінювати та придумувати нові разом з дітьми.

Доступний матеріал для занять спонукає дітей фантазувати, придумувати та імпровізувати. Таким чином, на музичних заняттях досягається мета розвитку творчого початку дитини.

К.Орф писав: «Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили створюють основу для розвитку особистості, основу без якої ми прийдемо до душевного спустошення… Елементарна музика в процесі виховання має бути не чимось додатковим, а основоположним… Фантазію і здатність до переживання слід розвивати в ранньому віці. Все, що дитина переживає, усе, що в ній пробуджене і виховане, проявляється протягом усього її життя».

Педагог вважав, що для дієвого музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування,  спонукаючи цим до імпровізації та створення власної музики.

Педагогічна концепція «елементарного музикування» Орфа – це:

         творчий процес навчання за принципом «від простого до складного»;

         різні види спільних досліджень, що ведуть до імпровізації;

         поєднання музики, руху,слова, образа;

         пріоритетне виховання почуття ритму;

         висока рухова активність;

         використання музичного фольклору;

         музичне виховання, що сприяє розв’язанню низки комунікативних та соціальних завдань.

Орф-метод як терапія

Для дітей із особливими потребами музика – це не просто задоволення й радість. Вона необхідна для особистісного розвитку: корегує поведінку й реакції, спонукає логічно діяти. Невербальне спілкування – комфортне для «особливих» дітей, оскільки більшість з них не можуть говорити та часто не розуміють елементарних словесних інструкцій. Натомість діти жваво відгукуються на музичну мову, відчувають логіку розгортання музичного твору – тілесно й емоційно реагують на нього, виражають свої почуття. Тож педагог, врахувавши це, може розроблювати спеціальні творчі музичні завдання та закріплювати з їх допомогою в дітей нові навички:

·                     пристосовуватися до ситуації;

·                     координувати свої дії з діями інших;

·                     спільно творити.

Для роботи з «особливими» дітьми ідеальним є такий музичний метод, що передбачає не лише педагогічний процес, а й терапію творчістю, звуками, ритмами та рухами. У цьому сенсі ідеальним є Орф-метод, який декларує гармонійне й збалансоване навчання музики. І це значно ширше завдання, ніж просто розвиток музичних здібностей.

Орф-педагогіка  це альтернативна система музичного виховання. Головна її концепція: розвиток кожної особистості відображає історію розвитку людства.
         В основі Орф-педагогіки 
 музика й рух. Вони з’являються в житті людини вже в момент перших ритмічних поштовхів серцебиття, ще в утробі матері. Звучати й рухатися притаманно всьому живому. І коли дитина починає видавати звуки, чи то музикувати, вона ніколи не робить це відокремлено від руху. На ранньому етапі розвитку завжди об’єднує ці дії. І Орф-метод, «розуміючи» дитину, надає їй повну свободу. На музичному занятті можна робити все одночасно  співати, танцювати, грати тощо.

Головний принцип ОРФ – педагогіки – навчаємось діючи та створюючи.

Музична педагогіка К.Орфа заснована на природній фізіології дитини: ігровій, допитливій і дослідницькій потребі. Вона допомагає бути самим собою. Для того, щоб розвинути у кожного малюка музичний слух і здібності, які тією чи іншою мірою є абсолютно у всіх, треба дати змогу дитині бути ДІЯЧЕМ.

Терапевтичний ефект «живого» музикування

Педагогічні ідеї Карла Орфа використовують і як арт-психотерапевтичні. Вперше це зробила Гертруда Орф (Gertrud Orff). Працюючи з «особливими» дітьми, вона корегувала їхній емоційний стан та поведінку, налагоджувала комунікацію на довербальному рівні.

Не дивлячись на схожість Орф-педагогіки та Орф-музикотерапії, вони мають певну відмінність.

Свобода дій

Орф-музикотерапія не передбачає кінцевого результату, тобто конкретної музичної або танцювальної дії, яку можна та потрібно представляти глядачам. У педагогічному процесі результатом є як сам процес, так і кінцевий результат: виступ, показ створеного. Але цей виступ не є повністю прогнозованим, бо передбачає імпровізацію, свободу проявів кожного з учасників. Саме в цій свободі та креативності полягає суть терапевтичного ефекту Орф-педагогіки.

Побудова терапевтичних відносин не є основним завданням Орф-педагогіки. Але в процесі «живого» музикування ці відносини так чи інакше формуються й допомагають розкривати можливості учасників уповні.

В Орф-музикотерапії та Орф-педагогіці використовують однаковий інструментарій:

·                     акустичні можливості середовища  голосу, тілесних «інструментів» тощо. Основна мета  невербальна активація реакцій засобами ритму, звукових вібрацій;

·                     предмети хустинки, м’ячі, іграшки, як засоби спільної дії. З одного боку такі предмети дають змогу встановити контакт, а з іншого м допомагають зберегти дистанцію, формують відчуття безпеки;

·                     засоби музикування Орф-інструменти. За допомогою них дитина бачить і чує свою реакцію, виражає свої відчуття, «говорить та спілкується» з оточенням.

Орф-заняття завжди має ресурсний і потужний терапевтичний ефект для розвитку насамперед невербальних реакцій. Педагог створює середовище для змін. І використовує для цього буденні речі. Те, з чим ми стикаємося щодня в процесі спілкування, на Орф-занятті потрапляє у фокус уваги.

Завдання ОРФ – заняття :

- навчити грати дитину на музичних інструментах;

         співати;

         краще усвідомлювати своє тіло (керувати тілом);

         вправляться в концентрації уваги (тренування уваги);

         розвивати відчуття ритму;

         зрозуміти визначені (або певні) закономірності музики;

         створювати ситуацію творчості;

- розвивати природну музичність;

         пізнавати різні емоції в спілкуванні з іншими дітьми;

         орієнтуватися в просторі та часі;

         думати абстрактно.

Орф-музикування активує процес відчуття себе та своїх потреб, спонукає дитину рухатися, як у прямому, так і в переносному значеннях цього слова. Створюючи музику з усього, що є навколо, дитина насолоджується цим процесом, а не лише його результатом. Вона вчиться бачити все крізь призму гармонії. Це бачення заряджає позитивом, надає сил та ресурсів, поліпшує, а іноді навіть докорінно змінює життя та відкриває нові можливості для розвитку.

У  всьому  світі  Орфа  поважають, як  композитора, який  запропонував  практичну  і  здійсненну  модель  музикування  дітей. Вся  « теорія» концепції  зафіксована  в  нотах – партитурах  пісень, ігор, таночків  з  акомпанементом  орфовських  інструментів. Саме  ці  саморобні  музичні  інструменти  і  допомагають  дітям  у  розвитку  ритміки.

      Карла  Орфа  можна  назвати  М. Монтессорі  в  музиці, адже « призначення  дорослого  допомагати  душі, яка  розпочинає  свій  життєвий  шлях, жити  власними  силами». Як  і  М. Монтессорі, К. Орф  у  розвитку  музичних  здібностей  використовує  всі  основні  канали  модальності  сенсорних  відчуттів – візуального, аудіального  та  кінестетичного.

Музичні  іграшки – інструменти, виготовлені  власними  руками, призначені для  гри  дітей  в  оркестрі. Дитина   має  можливість  особисто  стати  учасником  звукового  дійства, виразити  своє  відношення  до  того, що  відбувається  в  оточуючому, зробити  свої  власні  висновки  і  судження, краще  розуміти  твори  художньої  літератури, мистецтва. У  дітей  у  грі  на  музичних  іграшках – інструментах  проявляються  творчі  здібності, бажання  до  самовиявлення  засобами  елементарної  музики, тому  що  кожній  дитині  необхідна  радість, природність, свобода, творчість, гра.                                                       

На  музичних  заняттях  я  тільки починаю використовувати ці  музичні  іграшки – інструменти. Це  і  музичні  молоточки, маракаси, стукавки, барабани, дзвіночки, ксилофон, тощо. Діти  з  інтересом, цікавістю  слухають  звуки  цих  незвичних  іграшок – інструментів, намагаються  відтворювати  звуки, грати  на  них. Цікавим  є  для  дітей  різнобарвність  цих  музичних  іграшок – інструментів.

Основна ідея Карла Орфа – самостійний пошук дітьми музикантів всередені себе через навчання грі на простих музичних інструментах.

         За  допомогою  жестів ( оплески, притупи, шльопки), дерев’яних  паличок  діти  простукують  найпростіші  ритмічні  малюнки. Знайомство  з  дітьми  проводжу  в  ігровій  формі  Наприклад: Гра « Як  тебе  звати?». Дитина  промовляє  своє  ім’я, простукуючи  пальчиками, приплескуючи. Ці  вправи  є  зв’язком  з  мовленнєвим  вихованням. Доречним  є  використання  ілюстрації  невеличких  казок. Пропоную  дітям  озвучити  маленькі  віршики, поспівки, забавлянки, лічилки, діти  з  бажанням  граються    в  музично – дидактичні  ігри. Вони  із  задоволенням  підігрують  на  музичних  іграшках – інструментах  улюблені  вірші, казки, пісні.                                                                                                      

Орфівська система музичного виховання містить такі елементи:

·        мовленнєві вправи;

·        музично-рухові вправи;

·        ігри з інструментами К.Орфа;

·        елементарний музичний театр.

Мовленнєві вправи

Доцільні для загального музичного розвитку, бо легкі й доступні для всіх дітей. Основою для мовних вправ є дитячий фольклор: лічилки, дражнилки, заклички, потішки, забавлянки, пісеньки тощо.

Використання мовленнєвих вправ допомагає розвивати в дитини почуття ритму, формувати хорошу дикцію, артикуляцію.

Щоб словесний текст перетворився на матеріал для мовленнєвого музикування, потрібно:

         рівно, метрично декламувати текст;

         ритмізовано вимовляти окремі слова, ланцюжки слів і тексту.

Поетичне музикування: допомагає дітям відчути гармонійне звучання поезії та музики. Діти легко та з задоволенням заучують вірші, надалі декламують їх виразно, розуміючи зв’язок музики та слова

Музично ритмічні вправи:

Активні вправи готують дітей до спонтанних рухових виражень, вчать відображати настрій і звуки за допомогою елементарних рухів: плескання, виляскування пальцями, тупотіння ногами тощо.

Виконуючи музично-рухові вправи дитина одночасно і виконує і створює, вона починає сприймати музику через рух.

У дітей розвивається швидкість реакцій, уміння чекати та знаходити момент вступу.

Заняття включають різні форми рухів:

-         фіксованих,

-         спонтанно-імпровізованих.

Завдання вихователя – спонукати дітей до рухової фантазії, знаходити інші варіанти.

Ігри з інструментами К.Орфа

Цей вид діяльності удосконалює раніше надбані дитиною навики володіння темпом, динамікою, ритмом. Діти вчаться спільно діяти між собою і легко розвивати почуття ансамблю.

Завдання музичного виховання – стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, вміння імпровізувати, творити в процесі індивідуального та колективного музикування.

Елементарний музичний театр як інтегративна ігрова форма здійснює загальний вплив музики, мовлення, руху, танцю і художнього образу в образотворчій грі.

Особливі прийоми організації театралізованої діяльності ігротренінги крім широкого спектра розвивальних завдань, розв'язують проблему захоплюючого і корисного проведення часу в дружньому колі.